В глубинах памяти, как юный сон, маячат
Исчезнувшего детства острова,
Где птицы, звезды, ветер и трава,
Пожалуй, больше, чем весь опыт значат.

Ластівкі зачіпають
Непорушність води,
Довгі тіні лягають
У прозорі ряди.
Літній вечір поволі
Напливає здаля,
Сплять червоні тополі,
Сплять червоні поля.